— От я вчора виступав! Ви б почули, як співав! Хоч немає слуху, Я горлав щодуху: До-ре-мі-фа-соль-ля-сі! Голос мій почули всі!
А скінчив — що сталось! — З місць усі зірвались, Сцену ледь не рознесли, А мене вхопили — Аж на вулицю несли І вже там... набили!
— От я біг на лижнім кросі — Не віддихаюсь і досі! Друге місце я зайняв, І татусь мене обняв... — Ну, а бігло ж вас багато?
— Бігли вдвох ми: я і тато!
Коли прийшов зі школи внук, Дідусь щоденник взяв до рук: — За віщо двійку ти схопив? — За те, що швидко відповів...
— За те, що швидко? — гримнув дід. За це ж п'ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите? Сказав я швидко, та не те...
— Де твій букварик? — В портфелі новому. — Ну, а портфель де? — У столику дома... — Взяв би із столу. — Так стіл же замкнувся.
— То відімкнув би. — Ключа я позбувся. — Де ж це той ключ? — У портфелі новому. — Ну, а портфель де? — У столику вдома.