Є на Русі-Україні Перевертнів сила, Котрих очі тьма кромішна Грубо засліпила, — Котрих серце отруєю Злою наповнилось І до всього, що лиш рідне, В камінь замінилось... Тож кричать вони і виють, Мов вовки голодні, І болотом обкидають Святощі народні... Рідну мову, рідне слово Люто зневажають, На робітників трудящих Камінням метають. Й де лиш можуть, всюди шкодять Нашій святій справі, Недолюдки юродиві, Зрадники лукаві... Всюди шкодять, щоб вгодити Згубними ділами Волі тих, що їх зробили Собі наймитами... Наймити ви, нетямущі! Раз вже схаменітесь, Юдин гріш від себе киньте Й Богу помолітесь, Щоб відкрив вам сліпі очі, Щоб вам в серце бідне Вщепив любов і надію До того, що рідне... Схаменітесь і погляньте: Народ оживає, Будиться зі сну твердого, Пута розриває... Схаменіться й полюбіте Домашнюю волю Та не пхайте самохіттю Під кнути в недолю... Схаменіться, поки час ще, Бо буде вам горе, Коли нарід прокинеться І лихо поборе...
Тимофій Гнатович Бордуляк народився 2 лютого 1863р. в с. Бордуляках, Бродівського повіту на Львівщині, в селянській родині.
Вчився
у Львівській українській гімназії і на богословському факультеті
Львівського університету, після закінчення якого був священиком і
вчителем у різних селах Західної України.
Літературну
працю розпочав у 1887р., надрукувавши в журналі «Зоря» вірш «Русалка». В
1899р. у Львові вийшла збірка оповідань письменника «Ближні». В 1903р. у
Києві видано книжку «Оповідання з галицького життя», в якій
передруковано більшість творів першої збірки. Після того письменник
опублікував у періодичних виданнях ще сім творів («Жура», «Передновок»,
«Прохор Чиж» та ін.).
Помер Тимофій Бордуляк 16 жовтня 1936р. в с. Велика Ходачка на Тернопільщині.