» Меню сайта

» Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 4090

» Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Форма входа

Главная » Статьи » 51

В разделе материалов: 7
Показано материалов: 1-7


Стислий виклад твору

СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО

Свекор

Своїми сірими суворими очима, поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Як дорослий, він гукав на корову, що зібралася в шкоду, робив зауваження за столом, як хтось накришить хлібом чи розіллє борщ, стягував шапку в хаті будь-кому, забував це зробити, й показував на образи. Щось не сподобається — залазив на піч і вичитував непорядки так, що його називали «свекром».

Однак любив він і іграшками гратися під піччю. Якось мати сказала, що краще б за буквар узявся, а то скоро вже женитися, а він усе в запічку вовтузиться. Василько відповів, що коли женити пора, то хай і женять.

Увечері батько сказав, що він вже старий, немічний, треба женити котрогось із синів та передати йому ведення господарства. Старшому йти в солдати, середній ще навчається, от хіба що Василь... Він має більше охоти до хазяйства, ніж до вчення. Василько дивиться, чи не жартують над ним. Побачивши, що всі серйозні, думає: то чому б і ні? Жінка буде їсти варити, сорочки прати, виконувати його забаганки. І погоджується. Стали вибирати дівчину. А хлопчина вже й примітив чорнобриву Ганну, що вирятувала його з багнюки, витерла йому сльози й поцілувала. Батько погодився, що Ганна — дівка хороша, красива, доброго роду і з приданим.

Зібралися йти сватати дівчину — вдягли Василькові Петрову свиту, червоний пояс, дали хлібину в руки. А перед тим батько сказав, що тепер Василько буде в громаду за нього ходити, податки платити й за все відповідати, його з матір'ю догодовувати. У громаду ходити — це добре, а от все робити, всьому лад давати — це важко Він розгубився, а потім як заплаче на всю хату, говорячи, що він ще малий для цього.

Усі не витерпіли й зареготали. Василько зрозумів, що то був жарі, засоромився й кинувся на піч. З тих пір, як хто його спитає, чи скори женитись буде, відповідає, що то така морока, що хай її кат візьме



Коментар

За добрим жартом над малим Васильком криється велика батькова наука: дорослі діти мають піклуватися про стареньких батьків, виконувати багато важких обов'язків по господарству, в громаді Василько, що вважав себе дорослим, якому не потрібно вчитися, зрозумів: одруження — це не лише приємна подія, а й велика відповідальність, до якої він ще не готовий. У маленькому оповіданні яскраво зображено й побут, і звичаї, і народну педагогіку української селянської родини.
Свекор | Просмотров: 419 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011


Стислий виклад твору


СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО

Басурмен

Семен через сіни заглядає у хату й просить у матері поснідати. Мати порається біля печі й говорить, що поки він не помолиться, їсти не буде. Семен одмовляється, але мати лякає його Страшним судом і показує на картину, яка висить на стіні. Хлопець лякається казана з киплячою смолою й погоджується.

Мати проказує молитву, Семен повторює, але думає про своє. Раптом бачить, що сусідський пес підкрадається до їхньої комори, хлопець говорить про це матері, і та вихором вискакує за двері.

Семен озирається по хаті, знаходить батьків недопалок і встромляє його в зуби. Мати, побачивши це, б'є по губах і виганяє з хати.

Семен гірко ридає і йде в кропиву за клунею. Довго плаче-гуде й думає, як помститися матері.

Спочатку думає, що краще йому вмерти, щоб мама пожалкувала, малює в уяві жалісливу картину, потім передумує і мчить на луг, куди його кличуть квітки. Лягає горілиць і дивиться. Комар йому здається журавлем, стеблина трави — гіллястим деревом, а власне підняте коліно — горою.

У небі гуде волохатий джміль, пахне квітник-ліс і чуються радісні передзвони нового паламаря.



Коментар

Хлопчик Семен сповнений енергії, яку ще не знає, куди застосувати. Він не любить обмежень, його тягне все спробувати, навіть заборонене. Вигнаний матір'ю, Семен ображається на неї, плаче, але оптимізм, радісне сприйняття світу перемагають. Багата фантазія допомагає йому побачити замість квітів густий ліс, комара уявити журавлем, почути могутній, радісний передзвін природи.
Басурмен | Просмотров: 516 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011

ЧАЙКА | Просмотров: 656 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011

ТАЛАНТ | Просмотров: 740 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011


Свекор | Просмотров: 813 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011

Басурмен | Просмотров: 529 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011

Степан Васильович Васильченко (Панасенко)

(1879 — 1932)



Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879 р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім'ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905 р., "неспокійна", за його висловом, праця "неблагонадійного" вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, — все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника.

У літературний процес Васильченко включився зрілим митцем із своїм власним поетичним голосом у 1910р., коли з'явились друком такі оригінальні його твори, як "Мужицька арихметика", "Вечеря", "У панів", "На чужину", "Циганка" та ін., пройняті любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості. Цьому передували тривалі роки становлення світоглядно-естетичних поглядів письменника, напружених пошуків ідей та форм художнього осмислення дійсності.

Не випадково однією з провідних тем творчості Васильченка є життя народних учителів, яке було йому — педагогові за фахом і покликанням — особливо близьким. "Записки вчителя" (1898 — 1905) та інші щоденникові записи, куди Васильченко, за його визнанням, систематично "заносив свої учительські жалі та кривди", стали згодом документальною основою багатьох реалістичних новел і оповідань.

Дебютував письменник на літературній ниві оповіданням "Не устоял" (надруковане 1903р.). Згодом письменник значно доопрацював це оповідання й опублікував українською мовою під назвою "Антін Вова" (1910) (в наступних виданнях — "Вова").

У 1910 — 1912 рр. Васильченко пише й друкує цикл новел і оповідань, присвячених учительській темі ("Вечеря", "З самого початку", "Божественна Галя", "Над Россю", "Гріх" та ін.).

Проблема виховання нової людини значною мірою зумовила звернення Васильченка до художнього опрацювання дитячої тематики, органічно пов'язаної з творами про вчителів. Глибоке розуміння психології дитини дало змогу Васильченку показати у своїх творах цікавий, поетичний духовний світ дитини. Не можна без хвилювання читати психологічні етюди письменника "Дощ", "Дома", "Волошки", "Петруня", оповідання "Роман", "Увечері", "Свекор", "Басурмен" та ін. Оптимізм Васильченка з особливою виразністю виявився в одному з найкращих його творів, присвячених дітям, — "Циганка".

Невеликий цикл у творчості Васильченка складають оповідання, в яких йдеться про обдаровані натури з демократичних низів, про долю народних талантів ("На хуторі", "У панів", "На розкоші" та ін.).

Настрої збудженого революційними подіями села відбив Васильченко у новелі "Мужицька арихметика", що належить до найвищих здобутків письменника-реаліста. Жорстоку правду життя селянської бідноти розкриває Васильченко у новелі "На чужину". У новелі "Осінній ескіз" ("Із осінніх спогадів. Ескіз", 1912) Васильченко ставить питання глибше, суспільне об'ємніше — шлях сільської молоді в революцію.

Окремий цикл у художньому доробку Васильченка складають твори, написані під безпосереднім враженням від першої світової війни, в якій письменник брав участь з 1914 р. аж до Лютневої буржуазної революції. В "Окопному щоденнику", оповіданнях "На золотому лоні", "Під святий гомін", "Отруйна квітка", "Чорні маки" та ін. Васильченко зображує жахи імперіалістичної війни, сумні будні людей у сірих солдатських шинелях.

Цікавою сторінкою спадщини Васильченка є драматичні твори, переважно одноактні п'єси, які за тематикою і багатьма художніми засобами органічно близькі його прозі (наприклад, п'єса-жарт "На перші гулі").

Після перемоги Жовтневої революції Васильченко включається в процес творення соціалістичної культури. В оповіданнях, присвячених радянській сучасності ("Приблуда", "Червоний вечір", "Авіаційний гурток", "Олов'яний перстень" та ін.), письменник показує зародження почуття колективізму в психології юних громадян, поетизує романтику праці як творчості.

Багато працює Васильченко у радянський час і над творами з життя дореволюційного минулого ("Петруня", "Талант", "Віконце", "Осінні новели" та ін.). Показовим у цьому плані є цикл "Осінні новели" (присвячений 1905 р.), який писав Васильченко, починаючи з 1923 р., впродовж майже десяти років. Одна з художньо найдовершеніших новел циклу — "Мати" ("Чайка").

Творчість Васильченка радянського часу позначена розширенням тематичного і жанрового діапазонів, про це свідчать, крім написаних у 20-ті рр. драматичних творів ("Минають дні", "Кармелюк" та ін.), кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл "Крилаті слова", переклади творів російських письменників (Гоголя, Лескова, Короленка, Серафимовича) тощо. На особливу увагу заслуговує задум Васильченка створити велику біографічну повість про Т. Шевченка. На жаль, з п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу — "В бур'янах".

СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО | Просмотров: 416 | Добавил: drakor | Дата: 11.04.2011

» Поиск

» Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • » Поиск


    Copyright MyCorp © 2024
    Сделать бесплатный сайт с uCoz