Чужа весна
Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта.
Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко, І тебе я зустріну, як завжди, незнаний.
Ти для мене чужий, не з єдиного краю, А тому не затерти поплутані межі,
Тільки подмухів теплих розбещена зграя Все б хотіла спалить у весняній пожежі!
А потім, серед ночі, в маленькій кімнаті, Може, мріяти будеш про радісну близькість, Тільки я мушу твердо й безжалісно знати,
Що не зродиться полум'я з вогненних блисків.
|