ЯК Я БАБУ ГОДУВАЛА
Під вікном стоїть бабуся.

Не жива,

А снігова.

Я бабусі

Не боюся,

Хоч вона, як та сова:

Із картоплі круглі очі,

Аж до вух широкий рот.

Мабуть, їсти баба хоче, —

Віднесу їй бутерброд.

— Набирайтесь, бабцю, сили,

їжте хліб і ковбасу.

Я ще й каші наварила,

Повний горщик принесу! —

А горобчики з ялинки

Зацвірінькали ураз:

— Щиро дякуєм, Килинко,

Дуже добра ти до нас! —

Встигла лиш обід покласти —

З'їли миттю все дотла.

Не злякала їх, горластих,

Навіть бабина мітла!