Юрій Тарнавський
народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була
учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він
провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні — біля
Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після
війни проживав у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі, де й
відвідував українську і німецьку гімназії. Закінчив середню освіту
екстерністом у Мюнхені, перед виїздом до США в 1952-ому році. З родиною
осів у Ньюарку (Нью Джерзи). Там Ю. Тарнавський відвідував Ньюаркський
Коледж Інженерії, в якому студіював електронну інженерію. Закінчив ці
студії 1956-ого року зі ступенем BSEE, й відтак поступив на працю до
відомої компанії комп'ютерів IBM. Перебув у ній до 1992 року. Спершу
працював інженером-електроніком, а згодом кібернетиком (computer
scientist) над автоматичним перекладом з російської мови на англійську.
Завідував відділом прикладних лінґвінстів в IBM, у військовій школі в
Сиракюзах (Нью-Йорк) і в Конґресовій Бібліотеці у Вашінґтоні. Програма,
розроблена його групою, стала першою у світі, що мала застосування в
конкретній практиці цього роду пошуків. На відпустці в роках 1964-1965,
Юрій Тарнавський проживав в Еспанії. Згодом, не покидаючи праці в IBM,
студіював теоретичну лінґвінстику по спеціялізації в трансформаційній
граматиці при Нью-Йоркськім Університеті. В 1982-ому році він здобув
ступінь доктора філософії (Ph. D.), захистивши дисертацію з питань
семантики у Поширеній Стандартній Теорії Н. Чомського під назвою
"Семантика знання". Відтак працював над процесуванням природних і
розрібкою штучних мов, як також і в ділянці штучного інтелекту, над
експертними системами. За працю в IBM Юрій Тарнавський був відзначений
низкою нагород. Він також є автором численних публікацій на кібернетичні
й лінґвістичні теми. В 1987-ому році, в рамках відзначення століття
Нью-Йоркського Університету, Ю. Тарнавський почесним гостем (keynote
speaker) прочитав лекцію під назвою "Штучний інтелект і лінґвістика" у
лінґвістичному відділі цього Університету. Відійшовши від IBM, був
членом Гарріманського Інституту при Колюмбійськім Університеті,
професором української літератури і культури у відділі слов'янських мов,
як також і спів-координатором української програми (1993-1996) у цьому ж
Університеті.
Юрій Тарнавський — один із засновників Нью-Йоркської Групи, та
спів-засновник і спів-редактор її літературно-мистецького річника "Нові
Поезії". Першу збірку поезій Юрія Тарнавського, "Життя в місті", — з її
урбаністичними мотивами і зосередженням на темі смерти — критика
привітала як новаторську, такою, яка поривала з традицією мови і
тематики загальної тогочасної української поезії, вказуючи при тому той
напрямок, в який відтак пішло чимало з його сучасників. Згодом, його
програмово екзистенціялістичний роман "Шляхи", в якому описане житгя
німецької молоді після Другої Світової Війни, також був відзначений як
нове слово в українській прозі. Рання поетична творчість Юрія
Тарнавського майже повністю вкорінена у західній літературі, особливо в
еспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, в
сюрреалізмі та філософії екзистенціялізму. Відтак, з часом, його освіта і
праця — так технічні, як і лінґвістичні, — щораз більше впливають на
його творчість, внаслідок чого в його творах щораз помітнішим стає
радикально нове трактування мови, як, наприклад, у збірках "Без Еспанії"
й "Анкети", та в романах "Менінґіт" і "Три бльондинки і смерть". У
1960-тих роках Юрій Тарнавський повністю "переходить" на англійську мову
в своїй творчості, спершу в прозі, відтак у поезії. Однак, з останньої —
поезії — він згодом перекладає на українську мову відповідники з
англомовних ориґіналів : збірка "Ось, як я видужую" і наступні п'ять
книжок. Він — член групи аванґардних американських письменників Fiction
Collective, і у видавництві групи публікує англійською мовою вищезгадані
"Менінґіт" і "Три бльондинки і смерть", які були високо оцінені
американською літературною пресою.
Коли політична ситуація в Україні міняється з незалежністю, Юрій
Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями
мистецьких творів і статтей у періодиці та рядом окремих книжок. Нині в
його творчості панують характеристики, що вважаються познакою
пост-модернізму, такі, як : многостилевість, коляж, пастіш і прибирання
різних, часами протилежних одна одній, позицій / масок (збірка "Ідеальна
жінка", поеми "У РА НА" і "Місто київ та ям", цикл драм "6х0").
Кульмінуєтъся цей процес виданням в Україні тритомника його творів
(п'єс, поезії і прози) у видавництві "Родовід" — "6х0" (повне зібрання
драм), "Їх немає" (зібрані поезії від 1970 до 1999 років) і "Не знаю"
(вибрана проза).
Юрій Тарнавський присвятив багато енерґії перекладницькій праці з
української мови на англійську та з різних мов на українську. Його
власні твори були перекладені на англійську, французьку, єврейську,
німецьку, польську, португальську, румунську і російську мови.
В 1996-ому році, Юрій Тарнавський був резидентом на міжнародній
письменницькій кольонії Ледіґ Гаус поза Нью-Йорком, де він написав
більшість драм, що входять до книги 6х0, а відтак, 1998-ого року — у
відомім Нью-Йоркськім аванґарднім театрі Мабу Майнз, в якому була
поставлена його п'єса Не Медея в англомовнім варіянті. Того ж самого
року, в Тернопільському Драматичному Театрі було поставлено його Чотири
проєкти на український національний прапор. В 1997-му році, його перші
чотири п'єси з книги 6х0 — Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея
і Карлики — були прочитані перед публікою акторами театральної студії
Національного Університету Києво-Могилянська Академія.
Юрій Тарнавський — член Національної Спілки Письменників України.