Хіхікало
Приїхало Хіхікало —
балакало; базікало.
Якби весь день балакало —
було б ще півбіди,
якби весь день базікало —
і це ще півбіди,
якби ходило-плакало —
це також півбіди.
Але ж воно, Хіхікало,
хіхікати приїхало.
— Хі-хі! Село! Я з міста!
— А що — з одного тіста
виліплюють містян,
а з іншого селян?
— Хі-хі, я вам про місто,
а ви мені про тісто.
Бабусю! Ви глухі?
Хі-хі!
— Ви кажете полоти,
хі-хі, грядки пороти,
хі-хі, знайшли придурка,
хі-хі, я вам не курка,
щоб порпатись в грядках.
Я ж у гостях!
Хі-хі, ви ще щось кажете?
Щось треба розвантажити?
І це мені — дитині —
таскати по цеглині,
сусідам помагати,
сусідам слугувати,
і не просіть — дарма —
вже слуг давно нема!—
хіхікає-сміється.
— І що воно за птиця? —
питається сусідка,
питається сусід.
— Біда,— зітхає баба.
— Біда,— зітхає дід.
Біда, воно, біда,
але й біди шкода.
І що біді повідати?
— Ходи, бідо, обідати.
|