Нотна абетка
ДО
З дому на дощик
вибіг наш котик.
Дощик і котик
мокрі на дотик.
РЕ
Плаче ридма рева,
бо злякався лева.
— Не реви, будь ласка,
то левина маска.
МІ
Місяць у місті
свиту замовляє.
З Місяця кравчик
мірочку знімає.
Буде пошита
свита аж за місяць.
— Чому аж за місяць?—
питається Місяць.
ФА
Фарбували фарби двері,
сфарбувались до вечері.
Хочуть їсти-пригощатись,
хочуть фантиками гратись.
СОЛЬ
Соль коротке, як пароль.
Як візьму я ноту СОЛЬ,
СОЛЬ повторить соловей
і покличе в сад дітей.
ЛЯ
Курка кудкудакала,
лялька ля-ля-лякала.
СІ
Сірників сімейка ціла
у коробці торохтіла:
— Ні в неділю, ні у будень
з дітьми гратися не будем!
ЯК ПО НОТАХ
ДІВЧИНКА ДО
ДО писала слово "сад”,
слово "квіти” і згадала,
що нестиглий виноград
у саду зірвала.
ДО нестиглий виноград
віднесла назад у сад.
Поки ДО допише "сад”
і допише "квіти”,
недозрілий виноград
встигне додозріти.
РЕЧІ-ПЕЧІ
Каже РЕ:
— Речу, до речі,
пресмачні ці речі-печі.
Ну й смішна вона — ця РЕ,
скрізь, де може, тиче РЕ.
Вже й шипшину ечі-печі
називає речі-печі.
МІСТО ЧИ 100 МІ?
Вийшла з лісу МІ на шлях
й прочитала по складах
обіч шляху напис МІ-СТО,
повторила ще раз МІ-СТО,
І пішла з тим: МІ-СТО-МІ-СТО —
спотикнулась -МІ-СТО-МІ-
і беркицьнулась -СТО-МІ-
-ОЙ-СТО-МІ-СТО-МІ-СТО-МІ...
Запитала в себе МІ:
— Що там — МІСТО чи 100 МІ?
НЕЧЕМНА ФА
ФА виспівувала: фа-
фа-фа-фа!..
По ФАалки в ліс прийшФА!
тих ФАалок так шукала,
що фіалки потоптала.
Без фіалок в лісі темно,
фе-фе-фе!— як неприємно!
СОЛЬНА СОЛЬ
СОЛЬ усе, що має,
сольним називає:
сольна книжка,
сольний смик,
сольне ліжко
й черевик —
не один, а, звісно, два,
в мене сольні обидва!
— В мене,— каже горда СОЛЬ,-
навіть сольна парасоль!
ПОДРУЖКИ СІ І ЛЯ
Скрізь де СІ, там і ЛЯ.
Біля СІ присіла ЛЯ:
хай везе вже від СІ ЛЯ
не таксі, а таксіЛЯ!
|