Сонний день
Безтурботність і світлий спокій… Сонний день всі думки придушив, Не шумлять дерева високі, Теплий мох підбирає кроки, І крім нас — ні душі.
Мрії, спогади — все згоріло… Легко жить без великих хотінь! Ніжно ранять промінні стріли І зривають весняні крила — У мережану тінь.
Але там, де берізка-пані Шаль прозорий нам кинула в дар, Всі думки колихнулись, п'яні,
І пориву зломить не в стані, Піднялись аж до хмар!
Голос твій затремтів, мов птиця, Під потоком палаючих слів Про козацькі степи й станиці І про все, що лише присниться Не на рідній землі.
Поховалась в зелених травах,
Відкотилася казка проста… Але кожне із слів яскравих Обірвалось на душу мляву, Ніби весла на став.
Сну нема! Ми б летіли в гори, В височінь, аж на соняшний шпиль, Бо під ним всю пекучу змору Захлисне і напоїть море —
Чорне море — мов хміль!
|