Спинися, мить!
З тобою ніч –
магічна і п'янка,
Не поспішай, на мить спинися, ноче. Любові ніжна й пристрасна рука Виймає душу і воложить очі.
Ти вся, мов сон. Ласкава, мов дитя. І раптом – хвиля збурена до краю. Так, мабуть зачинається життя, І я тебе – навхрестя розтинаю.
Медова ніч, та ще солодша ти, – Як спраглий п'ю – і не згаса жадання. Летіли в безвість небо і світи, Здавалось, що така жага – остання.
Ще буде безліч споминів гірких, Як і ночей, похмурих чи прозорих. Та серце збудить найпалкіша з них – В ту ніч з тобою
ми були на зорях.
|