» Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Сто років як сконала Січ
Сто років як сконала Січ
Сто років як сконала Січ. Сибір. І соловецькі келії. І глупа облягає ніч пекельний край і крик пекельний. Сто років мучених надій, і сподівань, і вір, і крові синів, що за любов тавровані, сто серць, як сто палахкотінь. Та виростають з личаків, із шаровар, з курної хати раби зростають до синів своєї України-матері. Ти вже не згинеш, ти двожилава, земля, рабована віками, і не скарать тебе душителям сибірами і соловками. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі, ти гнівом виросла. Тепер не матимеш од нього спокою, йому ж рости і рости, допоки не упадуть тюремні двері. І радісним буремним громом спадають з неба блискавиці, Тарасові провісні птиці — слова шугають над Дніпром. VI.1963
|
Категория: A | Добавил: admin (04.11.2011)
|
Просмотров: 581
| Теги: Василь Стус, Сто років як сконала Січ, вірші
|
|
|
|