Страх
Привітався я:
— Гав-гав,
будь здоров, Іванку-друже, та своїм вітанням дуже я Іванка налякав. Чом тремтиш увесь, небого, хоч школяр ти вже, а зблід? Досі цуцика малого ти боїшся, а не слід. Ще якби я був бульдогом чи вівчаркою — а так аж ніяк незрозумілий твій, Іванку, переляк. Гав-гав-гав — ти бліднеш знову, а раз так — затям собі, що мою собачу мову треба вивчити тобі. Двічі гавкну, будеш знати: я прийшов тебе вітати. Гавкну я разів чотири — знай, кажу: я друг твій щирий. А коли я гавкну п'ять раз, значить, що прийду і завтра. А коли я раз за разом гавкну сто разів, затям: це я сам злякався.
|