ТРИ СИНИ
Приїхало до матері да три сини,
Три сини вояки, да не 'днакі.
Що 'дин за бідних,
Другий за багатих.
А третьому силу свою нігде діть, -
Просто бандит.
- Ой, мамо! - каже перший кароокий, -
Який-то світ широкий!
Не тільки в нас з нуждою бій,
Не тільки ми тут з горем -
Страждають люди і за морем,
Бо скрізь проклятий багатій.
- Ой, нене! - каже другий чорногрекий, -
Нащо нам думати про світ далекий,
Коли в нас од природи все вже є:
І хліб, і вугіль, і голлє.
Нехай же на голлі тім горлом звисне
Чуже, нерідне, ненависне.
- Ой, мати! - каже третій низькобровий, -
Повиганяй своїх синів із хати,
Хай не смішать мене, нехай не сердять.
Кулак здоровий -
Оце і воля, і братерство й щастя краю:
Чи бідний, чи багатий - я ніколи не питаю.
Блиснула шабля в першого!
Креснула в другого,
Ще й в третього клинок...
"Ой, сину, синку мій, синок!"
Лежить бандит готовий.
А два брати знов далі б'ються -
Ніяк їх не рознять.
|