Трутень
Він туристом нарядився і в дорогу спорядився: на краватці в нього кобра, на плечі спортивна торба з написом "пардон-мерсі”. На подвір'я нині зранку він під'їхав на таксі.
І одразу, просто з моста, прогудів:
— Стрічайте гостя! Я прибув не впорожні — торба грошей при мені. Тож негайно — за оплату — піднайміть мені кімнату з вікнами і сходами, з усіма вигодами.
На мансарді павучок вже дає йому куток, зручне сідало — гусак, шпак — гніздечко-особняк, а хатинку з перламутру (без оплати, а за так) запропонував слимак.
Всі піклуються про нього, про туриста дорогого. Проявляє хто як може у гостинності свій хист, щоб на когось, боронь боже, не образився турист.
Лиш одна бджола його розглядала з недовір'ям. Покружлявши над подвір'ям, розсміялася:
— Хо-хо! — знаю, що ти за особа, не турист, а трутень ти! Дармоїдище-нероба!
Полічу я до п'яти: раз, два, три, чотири, п'ять — і за шкірку трутня хвать: — Геть!
|