» Меню сайта

» Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 4090

» Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Форма входа

Главная » Статьи » A » A

Твори на вільну тему
Твори на вільну тему


НЛО НЛО
НЛО

чи то блюдцем чи діжею
пролітало над землею
над гаями пролітало
і тарілка не тарілка
і макітра не макітра
словом НЛО

О-йо-йой!

В Зеленгаї зсув по фазі,
зміни в просторі і часі.
Чорний дрізд застряв на фразі:

— Я наразі,

я наразі...
Що "наразі”— не сказав.

Засміялись дрозденята:
— Що за манія у тата
повторяти, говорити
щось одне по сто разів?!
Ось і маємо вже: діти
розумніші від батьків.

 

2

У дроздихи що не день —
як не кашель, то мігрень.
Мусить йти до дятла. Дятел
дасть пілюлю, хай гірку,
допоможе їй...

— Ку-ку!

Дятел в школі вихователь,
пугач лікарем тепер! —
закукукали зозулі,—
ми медсестрами, а пугач
лікар-ФІТОтерапевт,
тра-ва-ми він лі-ку-ку-є,
а пілюль не практикує.
Нині зранку він — ку-ку!—
полетів ген за ріку
до трьох сосен на Поділля
поназбирувати зілля.

Розкричалася дроздиха:

— З вами тут доскочиш лиха,

навіть людської пілюлі

не допросишся в зозулі,

щоб ковтнути перед сном...

Вдома голову дроздиха

обв'язала рушником.

 

3

В школі змін, а змін, а змін

ворон,

що собі не ворог,

був директором лісгоспу,

а тепер у школі він —

просто з мосту —

і завгосп, і завуч, і
викладає фізкультуру,
дбає про мускулатуру.
Повним ходом йде
виховання — від вмивання,
обтирання і вдягання —
через самопочування
аж до ночі, до спання —
і так щодня.

Більше руху! Більше спорту!

Корту вам?
Нате корт
перший сорт!

Або самбо,

або штанга:

що завгодно вибирай,
прославляй Зеленгай!

Дрозденята

(це вони для мами й тата

милі діти-дрозденята)

в школі вже вони дрозди —

дужі хлопці хоч куди.

Штангу в дзьоб —

і від рання до смеркання
тренування, тренування
на помості.

Вдома вже вони, як гості.
Прилітають:

— Кар! Ура!
Золота у нас пор-р-ра!
Гляньте:

біцепси у нас

екстра-клас.

Нас учитель ворон хвалить,
нам учитель ворон радить
присвятитись спорту повністю,
як присвятимось, то кожен
чемпіоном стати зможе.
Тато-дрізд сопе:— Не раджу,
я не раджу,
я не раджу.

Мама крилами розводить:
— Теж мені ці заборони.
спорт нікому не зашкодить,
їжте кашу, чемпіони.

 

4

— Де журнал "Краса і мода”?

Ще сьогодні тут лежав!

Ах, це татова робота,

в інше місце перекр-р-рав.

— Як це, доню, зрозуміти?—
тато-дятел запитав.—
Ти не вмієш розрізнити
перекрає і переклав?

— А яка різниця, пре...—
схаменулася,— не тре-

— ба!— сміється братик-дятлик,—

впав їй в око юний дрізд

(перед ним вона скік-скік,
він й не гляне в її бік),

тож вона давай спихати

на своїх домашніх злість.

— Ти не каркай, дітвор-р-ра!

— Я не каркаю ніколи,
хто вже каркає у школі,
так це ти — моя сестра,
тенісистка-вертихвістка.

— Тихо, діти, не сваріться.

— Тату, йду на тренування,
а відтак на вшанування
ювіляра. Ви прийдете?

— Я прийду, авжеж, але ж,
доню, вислухай два слова:
а з літанням, доню, як?

— Про яке літання мова?

Про витання в небесах?

Що не бачила я в небі?

Так літати — без потреби!

Що ви, предк... ой стар... ой тату,

ви ще птах старої дати,

з вас сміються в школі, тату,

кажуть, ви не вихователь,

а прискіпка-обиватель.

 

5

На лінійку у дворі

шикувались школярі:

солов'ята, дятленята,

ластів'ята, дрозденята...

Мами, тата — збоку, збоку,
не підходьте ближче й кроку!

Шикувались у ряди

юні сови і дрозди.

Сови лупали очима,
наковтались в душі мила,
позіхали крадькома —
жаль, подушечок нема.

Підлетіли ластівки

і дрозди — два юнаки,

з них один став трішки боком,

на дятлинку кидав оком.

У дятлинки — кар!— сюрприз,
два разки намиста — приз
(міс по тенісу й красі,
за це ворону мерсі).

Всі зібрались, як сім'я,

вшанувати солов'я.

Ворон в чорному костюмі,

при краватці, з мегафоном,

ставши перед мікрофоном,

випнув груди і сказав:

— Тут, в уривчастій задумі...

(кар, простіть, не так сказав)

тут, в бездум'ї урочистім...

(кар, заплутався геть-чисто).
Врешті каркнув тричі "кар!”:

— Хай живе наш ювіляр,
відтепер —
пенсіонер.

Ювілярові на радість
почеплю медаль "За старість”.
Ворон вимкнув мікрофон
і відклав свій мегафон.

Соловей від здивування

аж присів —

онімів.

Чорний дрізд почав із фрази:

— Ми наразі,

ми наразі,—

дятел фразу підхопив:

— Ще не зсунулись по фазі,
при своєму ще умі!

Ворон каркнув:
При умі — не при умі —
але ж Я тут при кермі.
Всі мене тут поважають,
навіть лікар Зеленгаю
сам зі мною вже вітався.

Пугач-учень засміявся:

— Тато довго відмивався
від його крилостискання.

Ворон каркнув в мікрофон:

— Є-не-е ще запитання!

При такому є в мене

оголошення дрібне:

щоб піднять навчальний рівень,

я наказую віднині

відмінить уроки співів.

З криком:

— Кар! Ура! Пора!—
розліталась дітвора.
Сович ухав:

— Як я рад —
двійка з музики і співу
зіпсувала б атестат!

Засміялись ластівки

(без кар-кар, а навпаки):

— Радий, бо тобі, сопухо,
наступив ведмідь на вухо.

— Наступив-не-наступив,—
юний дрізд крильми забив,—
кар-кар-кар, нема різниці,
чи малини чи суниці —

аби в дзьоб,
чи осики чи ялиці —

аби стовп,

тьох-тьох-тьох чи кар-кар-кар —

аби в лоб!

 

6

Юний дрізд — вгору хвіст —

вийшов дрізд на поміст.

Дрізд штангіст. У дзьобі штанга

(в дзьобі маминім троянда,

щоб вітати переможця).

Але раптом — що це? Що це?—

юний дрізд

кинув штангу на поміст,

і почав, почав, почав —

дзьобом чухатись почав

під одним крилом, і другим,

і на спині, і на грудях.

Ворон:

— Кар! Перестань,
дурню, чухатись на людях!
В крик дроздиха:

— Де троянда?
Вже троянду з'їла банда!
— Що за банда? Звідки банда?-
дятел вийняв окуляри,—
справді, банда. Їх тут хмари!
Діти, швидко від ялиці!
Всі метнулись під осики,
їм, звичайно, без різниці,
де ялиці, де осики.
Писк і зойк:

— Ой-йо-йой!
Ворон каркнув сам до себе:

— По-англійськи змитись треба.
Без "прощайте”, без "гуд бай”
він покинув Зеленгай.

 

II

ОЛО ОЛО
ОЛО

НЛО супроти нього —
нуль, ніщо!

 

1

ОЛО

блискавично, на очах

форми змінює.
О жах!

То, як хмара, розпилилось,
то в клубок великий збилось,
то у формі блискавиці
кульової

прокотилось
по траві, і всі суниці —
з листям, квітом і травою —
прихопило зі собою.

ОЛО —

Що це, що?

Дятел

абревіатуру

"так-так-тук”— розшифрував:

Опізнав

Літальний

Об'єкт.

"Так-так-тук”, а в тім об'єкті
добрі субчики-суб'єкти,
це не мухи, не хрущі,
а кліщі, кліщі, кліщі.

Сович в крик:

— Впився кліщ мені в повіку!
Дятлик в плач:

— Язик, язик...
А кліщів без ліку.
ОЛО —
ще такого не було.

 

2

Вчитель співів соловей
цілий день не змовкав,
а співав, співав, співав -
насплітав з пісень сітей.

Диво-сіті — ці пісні,
і ні трішки не сумні.
І була у тих піснях
дивовижна сила:
не дала птахам вона
опустити крила.

 

3

Лікар-пугач із пінцетом
нахиливсь над пацієнтом:

— Трішки, трішки потерпи ще,

це ж робота нелегка —

це кліщище-бандитище

витягати з язика.

От і все. Болить? Не дуже?

Дятлик рюмсає:—Ве-ве.

— Не журись, маленький друже,
до весілля заживе.
Дятлик векає ще дужче.

— Що це, дятлику, з тобою?
На ось, квітка, гарна, бач,
а як пахне! На, не хникай,
забирай її з собою,
нюхай квітку і не плач.
Хто наступний?— пугач-лікар
нахилився із пінцетом
над наступним пацієнтом.

 

4

У дроздихи зсув на вазі:
— Брати вазу на Кавказ?
Ні, не брати — на Кавказі
накуплю ще кращих ваз...
все-таки візьму, згодиться,
хоч займе багато місця,
можна вазу до валізи

Прив’язать, якщо не влізе.
Тільки чим? Нова заминка...
Ох! Ох!—
вчотирьох:

дятлик-братик і дятлинка,
і дрозди — два юні брати
увірвалися до хати
з криком:

— Еврика! Де тато?
А дроздиха:

— Що за свято?
Ви Америку відкрили
чи якісь нові бацили?

Чорний дрізд змахнув крилом.

Не дверима, а вікном

він до хати залетів

і сторопів.

Сотня слів і сотня фраз
з горла проситься нараз:

— Я наразі, я наразі дрізд!
Що це значить — цей від'їзд?!
Це наруга над моїм
чесним іменем дрозда!
Це тоді, коли біда,
покидати рідний дім?!
Тут дроздиха затремтіла:
— Ой рятуймось!— і осіла.

У вікні, як голова,—
блискавиця кульова!

— Квітку, брате, до вікна!
Дятлик-братик:
— Ось вона!

Затремтіла блискавиця,
відсахнулась од вікна,
відлетіла і змаліла...

Чорний дрізд, що був збілів,
зрозумів усе без слів:

— Діти, еврика, вона,
диво-квітка,— чарівна!
Летимо на раду!

— Мамо,
а ви з нами?

— З вами, з вами!

 

5

Криком "зрада”
почалась пташина рада.

— Дятел-зрадник!— хтось прорік.
Вслід за вороном утік.

— Це неправда!— плаче дятлик.
Сович вперся:

— Зрадник, зрадник,
втік, покинув двох сиріт.
Почорнів дятлинці світ:

— Я не вірю в це, звичайно,
це брехня все!— і вона
подивилася благально

на дроздів, сумна-сумна.
Чорний дрізд кивнув:

— Брехня!
Пугач вигукнув:

— Негайно
Суперечку припиніть!
Тут питання так стоїть:
хоч і маєм зілля-зброю,
диво-зілля, але нас...
мало нас!

І нараз,

шию вигнувши дугою,
як не крикне пугач:

— Пугу,

нам іде підмога з Лугу,
нам підмога з Поля йде:
оси,

бджоли

і джмелі —
і великі, і малі —
а веде їх, а веде...

— Тато! Тато!— скаче дятлик.

— Справді, дятел їх веде,

аж земля гуде.

Дз-з-з-з-з-дз-з-з-з-з-з-з-зз.

Спів комах і спів птахів,

спів гаїв,

полів,

лугів...

 

6

Сович очі опустив:

— Ух, який я примітив!..

Що я тільки не патякав

ще у школі проти дятла.

Твір на вільну тему "Спів”,

як тоді я зрозумів?

"Спів”?— хіхікнув я.— Всім ясно!

Нецікаво, несучасно,

чи не може вихователь

тему твору поміняти,

щоб цікаво всім було —

про Лох Нес чи НЛО?”

Аж тепер самому дивно,

як сопів я: "Сміхота,

дятел мислить примітивно,

дятел гідний співчуття”.

"Співчуття!— аж скрикнув дятел.-

Думка правильна, чудова!

Хто ще здатен співчувати,

розуміє, про що мова”.

Спів — співбіль,

співрозуміння.
Спів — співпраця

та уміння

у любові, в дружбі жити.

— Чим свою провину змити?—
сович очі опустив,

сором совича здушив.
В бій,

мерщій!

 

7

Шикувалось військо в коло —

до крила крило,

навколо

ОЛО.
В бій!

Та бою, як такого,
не було.

Тільки-но зозулі зілля
роздали по дрібці всім,
як об'єкт у формі змія
на осиці поміж гілля
луснув, наче грім,
повалив осику з тріском.
"Самознищення під тиском”,—
фізик-дрізд

ще й подумати не встиг,
як ударна хвиля всіх
збила з крил і збила з ніг,
піднесла і розметала,
приглушила, притовкла...

В Зеленгаї небувала
дивна тиша залягла.

Дивна тиша — "шу-шу-шу”...

Я пишу, пишу, пишу
твір на тему... НЛО...
Але бачу, що у мене
є відхилення від теми...
Що ж то буде?!

О-йо-йой!


Категория: A | Добавил: admin (11.01.2012)
Просмотров: 1328 | Теги: Твори на вільну тему, Оксана Сенатович
» Поиск

» Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • » Поиск


    Copyright MyCorp © 2024
    Сделать бесплатный сайт с uCoz