Уже світає, а ще імла
Уже світає, а ще імла… На небі зморшка лягла. — Як зайшла ж мені печаль!
Промінні заори воралися у хмари. Чую — фанфари! — Як зайшла ж мені печаль!
Ой, не фанфари то, а сурми і гармати. Лежи, не прокидайся, моя мати!..
Прокляття всім, прокляття всім, хто звіром
став
(Замість сонетів і октав).
1920
|