Вірш про Париж
Чого ти ще досі шукаєш
на синьому паризькому бруку,
серед його невидимих фіялок,
скошених довгою косою вечора?
Від'їзд, зодягнений в уніформу дати,
вже давно постукав у твої двері,
і блідий слуга його пополудня
вже поніс з собою важкий багаж твого плачу.
Тобі вже не дозволено скрутити
у заборонені вулички учора,
не дозволено набувати морфіну носталгії,
І не дозволено бути щасливим.
30.ХІ.1958
|