Замість пророцтва
На білих снігах і на синіх снігах
Я буду лежать, мов підстрелений птах.
Що прагнув літати, бо крила ж були,
Та хижі злочинці літать не дали.
Забутий, мов зайвий, на рідній землі –
Я скоро схолону у сніжнім теплі.
Забудеться образ, загубиться слід,
Повз мене ревтиме шалений цей світ.
Розгорнуте небо і те обмине,
І вмить замете хуртовина мене.
На білих снігах і на чорних снігах
Лежатиму я, мов знеможений птах.
|