Животворення
Все було на роду:
Скуштував і біду,
І сваволю гірку -
Як велось на віку.
Пломеніли вуста
І німіли щораз:
Ще на гірші літа
Рвійно кидало нас.
Не корилась душа,
Снивши сум самоти.
Не торкнулась іржа
До її чистоти.
Виживала в нужді
На воді, лободі.
І сьогодні вона -
Вся до дна - глибина.
В цій - і гнів, і любов,
І світання зірниць,
І розкрилля обнов,
І щедрівка для птиць.
Всім жадана вона,
Паче вогник з пітьми.
Мов співуча струна.
Що звучить між людьми.
З неї - поклик повстань,
Животвору вогонь,
І спокута ридань,
І ласкавість долонь.
З неї - титла моя.
Кожне слово мос...
Знов стрімка течія
В серпе хвилями б'є.
|