Жменька рідної землі
Я згадаю село і криницю у кленах,
Там дитинство цвіло на лугівках зелених,
Де ходив пастушком і впивався зорею,
Де осіннім листком так летів я за нею.
Приспів:
В очах постане біла хата,
Що мріє в сонячнім теплі,
Збентежить серце рута-м'ята
І жменька рідної землі.
Знову бачу село і з волошками жито,
Що було те було, там усе пережито:
І журбу, і біду, мов прощальну розмову,
І любов молоду, і печаль полинову.
Приспів.
Знов приїду в село на Різдво чи Великдень,
От, і сонце зійшло у святковий розвидень,
Знов приїду в село на ласкаву гостину,
Там зігріє тепло, як і всю Україну.
Приспів.
І жменька рідної землі...
|