МОРФОЛОГІЯ
Морфологія (від гр. morphe- форма і logos- слово, вчення) - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.
Морфологія разом з синтаксисом є частинами граматики- науки, що вивчає граматичну будову мови.
Для морфології, як і для граматики в цілому, важливо граматичне значення слова. На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільних для цілих розрядів слів.
Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови.
ЧАСТИНИ МОВИ
В сучасній українській мові 10 частин мови:
назва |
приклади |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ |
іменник |
слово, вуз, завдання, Микола, Україна |
прикметник |
золотий, залізобетонний, легенька, пахуче |
числівник |
одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста |
займенник |
я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який |
дієслово |
відкласти, чекай, засліпило, прийшов |
прислівник |
спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ |
прийменник |
до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж |
сполучник |
а, але, та, через те що, не лише, одначе |
частка |
так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ |
вигук |
ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех |
Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.
Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник)
називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини
мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка)
предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку
слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і
реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а
також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.
ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:
ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
Лексичні значення різних частин мови такі:
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ
Самостійні частини мови виступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.
Напр., основні ролі іменника такі:
Але іменник може бути також:
Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.
Синтаксичні ролі частин мови у реченні:
РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Розряди частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.
Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:
Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:
частина мови |
групи слів, на які поділяється
частина мови |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ |
іменник |
як окремі групи серез загальних іменників:
|
прикметник |
якісні, крім того, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння; |
числівник |
кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні);
|
займенник |
|
дієслово |
серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів |
прислівник |
- означальні і обставинні:
означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії;
обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини;
|
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ |
прийменник |
|
сполучник |
- первинні і похідні |
частка |
- частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні;
- частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні;
- словотворчі |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ |
вигук |
- первісні і вторинні (похідні від дієслів, іменників, сполучень слів) |
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Морфологічна ознака- це
характеристика певної групи слів, яка визначає зміну граматичних форм
цих слів або слів, що від них залежить.
До морфологічних ознак належать:
Пояснити це можна на прикладі будь-яких споріднених слів, напр., прикметника добре (добре слово) та прислівника добре (як тут добре), які чітко відрізняються одне від одного:
За морфологічними ознаками слова усіх частин мови поділяються на змінювані і незмінювані.
До змінюваних належать іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово.
До незмінюваних належать прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук.
Морфологічні ознаки всіх частин мови:
частини мови |
морфологічні ознаки |
ЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ |
іменник |
- відмінюване слово; змінюється за відмінками і числами;
має рід;
початкова форма- називний відмінок однини (для тих, що вживаються тільки в множині- називний множини); |
прикметник |
- відмінюване слово; змінюється за родами, числами і відмінками;
початкова форма- називний відмінок однини чоловічого роду;
може мати форму ступеня порівняння (в якісних прикметниках); |
числівник |
- відмінюване слово; змінюється за відмінками; числівники один, два змінюються також за родами; числівник один- за числами;
початкова форма- називний відмінок; |
займенник |
- відмінюване слово;
початкова форма- називний відмінок однини;
- той, що вказує на предмети, змінюється за відмінками, може мати рід і число;
- той, що вказує на ознаки, змінюється за відмінками, родами і числами;
- той, що вказує на кількість- за відмінками;
- той, що вказує на порядок при лічбі- за родами, числами і відмінками |
дієслово |
дієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника:
- дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами; має стан, вид і час;
- дієприслівник- незмінювана форма, має вид і час |
НЕЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ |
прислівник |
незмінюване слово |
прийменник |
незмінюване слово |
сполучник |
незмінюване слово |
частка |
незмінюване слово |
вигук |
незмінюване слово |
|