» Меню сайта

» Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 4090

» Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Форма входа

Главная » Доска объявлений (24)

1 2 3 4

Богдан Лепкий | Просмотров: 459 | Дата: 22.04.2011

Гей, видно село


Гей, видно село, широке село під горою,

Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.

Іде, іде військо крізь широке поле.

Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!



Приспів:

Ха-ха, ха-ха.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей!



Дівчино, рибчино, чорнобривко моя,

Вийди, вийди, подивися

Чимскоріше до вікна,

Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!



Гей, видно село, широке село під горою,

Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою.

Попереду славні старші отамани,

Хто охоту має, най іде із нами!



(Приспів)



Гей, видно село, широке село під горою,

Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою.

А хто піде з нами, буде славу мати,

Йдем за Україну воювати!



Коментар

Підтримка Січових стрільців була всенародною. Тому в пісні «Гей, видно село» вони названі соколами, їх іде вітати все село, виглядають дівчата. Боротьба за волю батьківщини — священна справа, тому поезія й закликає: «Хто охоту має, най іде із нами!» Це маршова пісня з приспівом, яка покликана бадьорити бійців під час походу, уславити мужніх захисників вітчизни.

Гей, видно село | Просмотров: 554 | Дата: 21.04.2011

Лев Лепкий


Лепкий Лев (псевда: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз та інші) народився 7 грудня 1888 р., у с. Поручин тепер Бережанського району Тернопільської області.

Навчаючись у славнозвісній Бережанській гімназії та під час університетських студій у Львові, він поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає з хорами в селах і містечках Галичини. Під час навчання у Краківській академії мистецтв студентські аматорські гуртки їздили з концертами та театральними виставами на Буковину, до Німеччини та Австрії. Разом з друзями Левко організував Січові організації на Бережанщині, Бориславщині.

З початком першої світової війни він стає одним з перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців. У боях за Україну, за її державність він став літописцем стрілецької слави. Завдяки йому та його побратимам Роману Купчинському, Михайлу Гайворонському, Юрію Шкрумеляку, Антону Лотоцькому ми сьогодні маємо правдиву історію УСС - описи боїв, світлини, картини, романтичну стрілецьку поезію та вічно нев'янучі і невмирущі стрілецькі пісні. Автор низки пам'ятників на могилах Січових стрільців, зокрема у Винниках на Львівщині.

Після закінчення війни Левко Лепкий активно займався літературною, редакторською роботою. У 1931-1939 роках працював директором курорта "Черче" біля Рогатина, був одним з його співзасновників. З початком Другої Світової війни він назавжди прощається з рідною Україною, виїжджає спочатку до Кракова, а згодом і до Сполучених Штатів.

Після років поневірянь активно включається в українське громадське життя діаспори, відновлює видавництво "Червона Калина", друкує свої спогади, оповідання, вірші та нові пісні. Тільки з проголошенням незалежності до нас повернулись забуті імена братів Лепких. Літературна спадщина Лева Лепкого, зокрема твори стрілецького і міжвоєнного періодів, що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі "Лев Лепкий. Твори".

Найбільше він відомий як автор широко популярних стрілецьких пісень, зокрема "Гей, видно село", "Бо війна війною", "Колись, дівчино мила", мелодією до знаменитих "Журавлів" його старшого брата, класика української літератури Богдана Лепкого.

Помер 28 жовтня 1971 р. у місті Трентоні поблизу Нью-Йорка.

Лев Лепкий | Просмотров: 571 | Дата: 21.04.2011

Гей, видно село


Гей, видно село, широке село під горою,

Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.

Іде, іде військо крізь широке поле.

Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!



Приспів:

Ха-ха, ха-ха.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей!



Дівчино, рибчино, чорнобривко моя,

Вийди, вийди, подивися

Чимскоріше до вікна,

Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!



Гей, видно село, широке село під горою,

Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою.

Попереду славні старші отамани,

Хто охоту має, най іде із нами!



(Приспів)



Гей, видно село, широке село під горою,

Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою.

А хто піде з нами, буде славу мати,

Йдем за Україну воювати!



Коментар

Підтримка Січових стрільців була всенародною. Тому в пісні «Гей, видно село» вони названі соколами, їх іде вітати все село, виглядають дівчата. Боротьба за волю батьківщини — священна справа, тому поезія й закликає: «Хто охоту має, най іде із нами!» Це маршова пісня з приспівом, яка покликана бадьорити бійців під час походу, уславити мужніх захисників вітчизни.

Гей, видно село | Просмотров: 537 | Дата: 21.04.2011

Мишка (Казка для дітей; для малих і великих)


Була собі маленька сіренька мишка. Вона жила в хаті, у нірці під ліжком. Боялася людей. Коли нікого не було, мишка вибігала на подвір'я, потім у поле до своїх міських подруг. Сестриці з міста були худі, голодні, миршаві, розказували, що в людей тепер голод, а про мишей і говорити нічого.

Мишка ж говорила, що її господар багатий. Його всі бояться. Він убив двох здорових кабанів. М'ясо закоптив і продає, а гроші складає в скриню під ліжко. Вночі приїжджають люди, забирають продукти, а хазяїнові гроші дають. Він радіє і каже жінці, що війна допоможе їм розбагатіти.

Якось мишка почула в хаті чужий голос і побачила заплакану жінку з міста. Вона просила молока для хворої дитини, гроші обіцяла принести пізніше. Господиня відмовила, сказавши, що в самих нема чого пити.

Мишка як почула це, соромно зробилося їй за хазяйку. Добре, що діти сплять, а то б ще навчилися брехати, як люди. Чому так у світі, що одні з голоду гинуть, а інші папірці у ящиках ховають? Хіба ж папір важливіший за життя?

І вирішила мишка знищити ті кляті папірці. Працювала кілька діб. А тут господар сказав, що ніхто не сміє дармувати, навіть гроші. І треба купити свинок, підгодувати, продати й мати грошей, як у банку, бо коли ще наступна війна буде.

І поліз по гроші — а там усе погризене. Став лаятися, кричати на ту, що не захотіла тримати кота, ложки молока пожаліла, і кидатися на неї з кулаками.

А мишка моргнула дітям — і в поле. Краще там, ніж у такій хаті.



Коментар

Казка Б. Лепкого має підзаголовок: для малих і великих. І це недаремно. За фантастичними, казковими подіями криються великі істини: не треба бути скупим, не можна збудувати свого щастя на воєнному лихолітті, на чужому горі та зубожінні. Мала мишка зрозуміла це й покарала, як могла, господаря, покинула теплий дім і пішла жити в поле, боячись, що її дітки навчаться у людей брехні та жорстокості.

Мишка (Казка для дітей; для малих і великих) | Просмотров: 560 | Дата: 21.04.2011

Цвіт щастя

Малий хлопчик запитав маму, що таке щастя. Мати, не знаючи, як пояснити, говорила дитині, що то доля, такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело.

Хлопчик хотів принести того цвіту для себе й для матусі, але не знав, де він росте. І ненька показала йому луки за ставком, але сказала, що він ще малий, слабкий, хай піде пізніше, як виросте. Дитя замислилося.

Уночі, коли всі спали, хлопчик устав і пішов до ставу. Йому здалося, що хвилі кличуть його, кажуть, щоб не боявся, йшов по чарівну квітку щастя. Дитина бачить лебедя, просить його перевезти на той берег, але птах не хоче. Тоді хлопчик кидається у воду.

Біля постелі хворої дитини сидить лікар. Побивається бідна мати. Одна надія на Бога та сильний організм. А хлопчик марить квіткою щастя.

З того часу минуло багато літ. Хлопчик виріс, змужнів, пізнав життя. Завдяки вчителеві ботаніки дізнався про всі на світі квіти й про те, що квітки щастя немає. І все ж кидається у воду і йде за нею, тією квіткою щастя. Та чи дістане її? Хто знає?



Коментар

Зірвати чарівну квітку щастя хочуть усі — і дорослі, й діти. Тільки ніхто не знає, де її шукати. Хлопчик сприйняв казку матері як реальність і кинувся у воду, щоб здобути щастя для себе й своєї родини. Бог милував його — він не втонув і одужав після хвороби. Виріс, знає, що такої квітки не існує, і все ж намагається знайти своє щастя, сміливо бореться за нього.

Цвіт щастя | Просмотров: 514 | Дата: 21.04.2011

КИДАЮ СЛОВА


Відбився я від вас, і ви мене забули.

А життя наложило ярмо на карк і казало орати.

Орю.

Кладуться скиби чорні та глибокі, довгі-предовгі. А під цими скибами мої сили, моя молодість, моє все.

Так день за днем.

І тільки в тиху ніч, як місто воне і як клопоти задрімають, відчиняю вікно та дивлюся на схід.

Дивлюся і слухаю.

Та око моє паде в пітьму просторів, а думка кане в сутолоку подій.

Так минають години, поки око не пічне в пітьмі читати, а думка до заколоту не звикне.

Тоді чую якийсь гамір великий, якийсь далекий шум і рев, наче повінь іде...

Бийте в дзвін, бийте в дзвін на тривогу, щоб збудився малий і великий, щоб до праці метнувся усякий, щоб не було на рятунок пізно, — бийте в дзвін, бийте в дзвін, на тривогу!

Гать будуйте кріпку і високу, щоб нас море грізне не залляло, щоби ми у багні не застрягли та щоб внуки дідів не прокляли, що не вміли краю боронити; гать будуйте кріпку і високу!..

Чую гам, і шум, і рев скажений.

І я на тую гать кидаю свою пайку, дрібні слова.

— Буває слово від діла важкіше, буває діло, доброго слова не варте.

Кидаю пайку на гать, най кріпиться, най росте високо!

А кидаючи, не знаю, де впадуть і де ляжуть ці слова, що кину.

Чи як камінь насподі, в основі, як те вапно, що споює каміння, чи як земля, що греблю накриває?

Хоч не знаю — кидаю здалека.

Бо, може, від цих слів, як від каміння: відіб'ється яка ворожа хвиля і покотиться назад у море з шумом?..

Може, як вапно мур скріпляє, так вони скріплятимуть каміння, що лежить в основах, ген, насподі...

А може, на них, як на землі, верх греблі виросте трава, зацвітуть квіти і вкоріниться тіниста липа або висока вистрілить тополя...

І, може, колись, у тіні цеї липи, гратимуться безтурботні діти, як ті легкі хмарки на блакиті.

Або колись (коли, хто може знати?), на струнку тополю гляне хлопець умний або дівчина вродлива коло його, і гадки їх полинуть високо, наче віти отсеї тополі...

А здалека шумітиме море, в береги скалисті вперте, переможене, приборкане, безпечне.

Гать будуйте! — кріпку і високу!

Краків, 1010

КИДАЮ СЛОВА | Просмотров: 506 | Дата: 21.04.2011

МОЇ ПІСНІ


Не голосні мої пісні:

Вони лунають — мов у сні,

У сні якімсь дивнім-дивнім,

В недоспанім, в нездійсненім,

У сні про щастя, про любов,

А дійсність — кривда, дійсність — кров.

Й шумить до мене тихий гай:

«Повіки затули, співай,

Най сняться нам квітки, весна,

Хоч тут зима й квіток нема».

І кличе поле: «Тихо будь!

Піснями серця не троюдь!»

А люди; люди?! Ті мовчать.

Що кращі — в тихім гробі сплять,

Й не знаю: чують там вони

Мої пісні, ці тихі сни?

А другі — другим байдуже,

Для третіх — я співаю зле.

Вони сичать, немов вужі:

— Нечистий звук, слова чужі.

Співає не у слушний час,

Та пісня, брате, не для нас!

Га! Не для вас. Я знаю те.

У вас в душі не те, не те!..

Не голосні мої пісні.

Вони лунають — мов у сні,

У сні якімсь дивнім-дивнім,

В недоспанім, в нездійсненім,

У сні про щастя, про любов,

А дійсність — кривда, дійсність — кров.

МОЇ ПІСНІ | Просмотров: 513 | Дата: 21.04.2011

ВАСИЛЕВІ СТЕФАНИКОВІ



Ти, хлопе, землю край

І в землю зерно сій,

Най жито, як Дунай,

Покриє загін твій!

Най жито, як Дунай,

Пшениця золота,

Поллється на весь край,

Як та хлібна ріка.

Ти не дивись на те,

Що нивонька твоя,

Як полотно лляне,

Коротка і вузька!

Хоть як ти моря грудь

Веслом стальним пори.

Хоть як ти мудрий будь,

Не розітнеш води!

На хвилечку лише

На ній ти вчиниш слід,

Ледь хвиля надійде,

Піде той слід під спід.

Піде той слід під спід,

Розкинеться земля

Від заходу на схід,

Неділена, ціла.

Від заходу на схід.

Як воздух, як вода,—

Ти дав їй кров і піт.

Вона буде твоя!

Краків. 1901


ВАСИЛЕВІ СТЕФАНИКОВІ | Просмотров: 548 | Дата: 21.04.2011

Все, що тільки я чув



Все, що тільки я чув,
Та сказати не вмів,
Я у тобі відчув,
Я у тобі узрів.

Ти — гармонья красок,
Ти — мелодія слів,
Ти — багатство думок,
Джерело вічних снів.

Ти — криниця туги,
Що в безмежний простір
До добра і краси
Пориває мій зір.

Ти — підойма стремлінь,
Ти — підмога для сил,
Відпочинок і тінь
Для знеможених крил.

Ти — на вічний мій біль
І отруя і лік,
Ти — нездійснена ціль,
Будь моєю вовік!

Все, що тільки я чув | Просмотров: 522 | Дата: 21.04.2011

» Поиск

» Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • » Поиск


    Copyright MyCorp © 2024
    Сделать бесплатный сайт с uCoz