РЕЧЕННЯ
Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).
Речення - основна одиниця синтаксису.
Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).
Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.
ПРЕДИКАТИВНІСТЬ ТА ІНТОНАЦІЯ ЗАВЕРШЕНОСТІ
Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності.
Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи,
а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність,
реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні).
Інтонація завершенності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю.
КВАЛІФІКАЦІЯ РЕЧЕНЬ
Речення поділяються на:
РОЗПОВІДНІ, СПОНУКАЛЬНІ І ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ
За метою висловлювань розрізняють три типи речень: розповідні, спонукальні і питальні:
Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради; Ми раді тебе бачити).
Серед речень цього типу виділяють:
Інтонація розповідних речень характерізується зниженням тону наприкінці речення.
Спонукальні речення закликають до дії, висловлюють наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звану спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і пришвидшений темп: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка).
Серед питальних речень, які виражають думку- питання, виділяють такі речення:
Власне питальні речення потребують відповіді (Скажіть, котра година?).
Відповідь на риторичні питання не передбачена (Що ж це у світі діється?)
Інтонація питальних речень характерізується підвищенням тону на слові, з яким пов'язується питання.
ЕМОЦІЙНО НЕЙТРАЛЬНІ ТА ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНІ РЕЧЕННЯ
За емоційним забарвленням речення поділяються на емоційно нейтральні і емоційно забарвлені речення:
Емоційно нейтральні речення- це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією.
Емоційно забарвлені речення- це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією.
ПРОСТІ І СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
За структурою речення поділяються на прості і складні:
Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).
У складного реченні таких основ може бути декілька.
Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими
другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням,
вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.
Просте речення може бути:
НЕПОШИРЕНІ І ПОШИРЕНІ РЕЧЕННЯ
Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).
Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)
Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними, а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними.
ТИПИ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ'ЯЗКУ
Слова у реченні можуть поєднуватися сурядним типом
синтаксичного зв'язку, за допомогою якого виражається рівноправність
слів, незалежність їх одне від одного (цей тип зв'язку характерний для
однорідних членів речення).
Слова у реченні можуть поєднуватися також підрядним типом синтаксичного зв'язку, при якому одне слово залежить від іншого.
ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ
Порядок розташування слів у
реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають
послідовність розміщення членів речення.
Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-ті роки).
Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні:
Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів).
При зворотному (непрямому, інверсійному) порядку слів присудок передує підмету (Нещодавна до мене заходив Тарас).
Другорядні члени речення при інверсії також змінюють своє звичне місце.
ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС
Виділення у реченні за допомогою посилення голосу одного із слів називається логічним наголосом. Від місця логічного наголосу залежить зміст речення:
Порівняйте: Мишку нарешті збагнув, що він накоїв. Мишко нарешті збагнэв, що він накоїв. Мишко нарешті збагнув, щу він накоїв.
|