Яків Щоголів, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у своїх
поезіях давні часи, давній побут, красу природи (зокрема тієї, якої не
торкалася ще людська рука). Походив він із давнього дворянського роду.
Народився в містечку Охтирка Харківської губернії.
У своїх віршах Щоголів часто тужить за своїми дитячими літами, які
щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів
— недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла — все це чаром
поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних
творах.
Іван Петрович та Олександра Петрівна, батьки поета, як і більшість
охтирців, жили тихим узвичаєним життям із дотриманням релігійних і
народних звичаїв. Дід був священиком. Родина жила у скромних достатках.
Батько мав власний дерев'яний будиночок і десять десятин землі, був
дрібним урядовцем, але по службі просунувся невисоко.
У 1832-1835 роках Яків учився у трикласному повітовому училищі в
рідному місті, потім вступив до Першої харківської гімназії. Саме там
він захопився художньою літературою, читав твори В. Скотта, М. Гоголя.
Уже під час гімназійного навчання у Харкові він помістив в
альманаху «Молодик» (1843-1844) свої перші вірші. Але сувора оцінка
російського критика Віссаріона Бєлінського була причиною того, що
Щоголів спалив інші, не друковані ще твори й замовк на тривалий час. Під
час університетських студій Яків Щоголів зблизився із професорами
Метлинським, Срезневським й Костомаровим, і вони мали великий вплив на
його світогляд. Під впливом Метлинського, що розбудив у нього тугу за
минулим України, почав поет писати знову. Ці нові поезії з'явилися в
Кулішевій «Хаті» (1860).
Після закінчення університету Яків Щоголів вступив на державну
службу в канцелярії губернатора, але згодом залишив її і проживав у
тісному родинному колі, далеко від світового гомону. Багато уваги
приділяв сім'ї, дбав про виховання дітей, які тонко розуміли поезію,
заохочували батька до творчості.
У 1883 році він видав збірку поезій «Ворскла»; а 1898 року, у день його похорону, вийшла його збірка «Слобожанщина».
Поезія Щоголева багата різноманітними мотивами. Є в нього багато
таких віршів, в яких він опирається на народні вірування у відьом,
вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті («Климентові млини», «На
полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки», «Вовкулака»,
«Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень. У деяких
творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник») Щоголів оспівував ремісницький
побут та ремісницьку працю.
У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина,
на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у
Харкові.