Чому? Чому?
— Чому,— киває пальцем
мені моя сестра,—
стоїш і зуби сушиш?
Виходити ж пора!
— А що, уже й не можна
всміхнутися мені?
Дивись-но, два чомусики
літають у вікні.
Я що, повинен бути
надутим, як сова?
Не бійсь, не запізнюся,
виходжу вже. Бувай!
Іду собі до школи —
собі а чи комусь?
Чому "комусь”— дивуюся.
Іду собі, сміюсь.
— Чому? Чому?— чомукають
чомусики смішні.
"Чому? Чому?” Бо смішно,
бо весело мені!
|