Дівоча
Променистим вогнем заіскрилися Стиглі яблука в нашім саду.
Ми з тобою не раз би зустрілися, - Тільки стежки ніяк не знайду. Чи від того, що даль зоревіється В ці осінні задумливі дні, Все частіше так солодко мріється, Любий друже, про тебе мені.
В небі зорі ясні загорілися, У тумані за річкою даль. Я з тобою не раз би зустрілася, Тільки ми незнайомі, на жаль.
|