Друже мій
У сльоту, і в час негоди, і в погоду, друже мій, серцем слухати зумій звуки рідної природи, звуки — дивні голоси незвичайної краси.
Чуєш, друже мій, розмови: з вітром листя гомонить, з сонцем ниви і діброви, і з озерами — блакить.
Розмовляють доли, води... Стань, послухай, роздивись. Мову рідної природи
розуміти серцем вчись.
|