Ледащо
— Вставай,— кажу,—ледащо! А він питає:
— Нащо
вставати і вмиватись, і їсти, і вдягатись? О, мамою для нього, для ледаря такого я б не хотіла бути.
Встає він, позіхає, півдня штанці вдягає, і сам, хоч вже великий, не взує черевики.
О ні, для нього дідом, ні татом, ні сусідом я б не хотіла бути.
Ворони ні сороки не вижене з толоки. Він навіть кошеняти не хоче наздогнати. Ледащо, ну й ледащо! Не хочеться нізащо з ним гратися у жмурки.
|