Марія
Зеленіють жита, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють. Од дихання мого тихий мак обліта, ніби ім'я печальне — Марія...
Ми з тобою одні. Ми у полі одні.
Ти стоїш перед мене, як вечір. Я дивлюсь на заплакані очі твої, на покірно похилені плечі...
В небі хмарки біжать... може, буде гроза? Зацвіли блискавиці над гаєм... Я не можу сказать, я боюсь розказать,
що тебе я уже покидаю...
Що я можу?.. скажи... Мої дні, мов хрести. Я не мав і нічого не маю. Ти стоїш і мовчиш... тільки вітер тремтить, на плечі твоїм шаль підіймає...
Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють. Од дихання мого тихий мак обліта, ніби ім'я печальне — Марія...
|