» Меню сайта

» Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 4037

» Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Форма входа

Главная » Статьи » A » A

На порозі вічності
На порозі вічності


Художнику і поету, побратимові моєму

Анатолію Луценку.

Давній звичай в серці молодому,
Ідучи на зустріч, я беріг:
– Чуєш, друже, мир твоєму дому! –
Знову я ступив на твій поріг.

Щоб з довір'ям батька і дитини
Розділити радість чи журбу.
Щоб усі ми – діти України,
Наче хрест, несли свою судьбу.

А хрестів, як долі, не забути,
І під серцем ще ятриться біль…
Ти ж хотів людиною побути, –
Розділити з друзями хліб-сіль.

Наче бджоли, на твоїм порозі
Помислів розбурхані рої.
Та чекають, брате, нас і досі
Кам'янка і Саверці твої.

Де живуча мудрість родоводу
Знов тебе приводить до людей,
Де узяв ти слово у народу –
І, мов птаху, випустив з грудей.

Щоб летіло на вуста на волю,
На стежки, де в'яжеться спориш, –
І сказало про твою недолю –
Про Сибір, Освенцім чи Париж.

Та найбільш – про глиняну домівку
В три віконця, наче з-під землі,
Що звелася на скорботах віку,
Приютивши мамині жалі.

Все життя до отчого порога
Серцем припадав ти кожну мить.
Та – святая із святих – дорога,
Мов Чумацький шлях, тобі зорить.

Щоб на світ досхочу надивиться,
Цвіт і колір в серці зберегти,
Де Землі родинної живиця
Світиться сльозами доброти.

Спогади… Плачі і сльози житні.
Вже за плечі вічність обійма…
Ти ж хотів людиною пожити,
А часу і досі ще нема.


Категория: A | Добавил: admin (04.01.2012)
Просмотров: 217 | Теги: На порозі вічності, Микола Сингаївський
» Поиск

» Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • » Поиск


    Copyright MyCorp © 2017
    Сделать бесплатный сайт с uCoz