Пісня в росах
Темно-сиза ожина
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.
Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг виглядала.
Що мені в нагороду
Аж до осені квітла,
Віщувала погоду,
Як провісниця літа.
Тепла в росах стежина -
Та, що з ночі пізнаю.
Тут моя Батьківщина,
Пісня рідного краю.
Ніжна матері мова -
Та, що в серці до скону.
І щоденна обнова -
Сяйво нашого дому.
Спориші на подвір'ї
Та джерельна криниця...
У такому довір'ї
Отчий край мені сниться.
Я таким його бачу
Із огрому земного.
Свою пісню і вдачу
Взяв я змалку у нього.
|