ПОВОРОТ
Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість.
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі!
Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря, тепле та іскристе.
Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове... і до старої вишні Не вийде мати радісно напроти...
Душа з розбігу стане на сторожі, Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі — зимні чи ворожі — І всі глибокі поміж ними межі.
І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня.
Чекає все: і розпач, і образа, А рідний край нам буде чужиною. Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти дорогою одною.
Заметемо вогнем любові межі. Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.
|