Вірш про комарів
Розповім вам не про Львів, а про львівських комарів. (Ясно, що не комарами Львів мій знаний між містами. Не про це моя розмова. А от пісня "Ми зі Львова”— скрізь, де я їх зустрічала, тільки так мені звучала пісня комарів).
Купу львівських комарів (це вони у Львові купа, а в дорозі завжди група) я зустріла нині вранці на вокзалі АВТО-ЛЬВІВ.
В черзі разом з комарами я стояла за квитками, щоб поїхати... а втім — про це згодом розповім.
Всім відомі комарі — ви їх всюди примічали, де вони лиш не бували — на Дніпрі, і на Дністрі,
на Поліссі, на Волині, де озера сині-сині, в місті Рівному (а там — повна воля комарам!)
Під Херсоном на баштані їли дині в здивуванні: досі думали, що дині виростають на вітрині.
На Говерлу у Карпатах вітер виніс трьох завзятих, хто собі цього не зичив — над Черемошем музичив.
В Бережанах на Поділлі їли торт на новосіллі (ні, не в Замку, Замок досі в громадян ремонту просить).
В Закарпатті побували, біля Хуста їх стрічали — чули співи комарині у Нарцисовій долині. І в полях на Буковині танцювали: як тут гарно — тепло, місячно, безхмарно!
Долітали й до Полтави — де Полтава, а де Львів! (Не дивуйтесь. "Ви з Полтави чи зі Львова?”— їх питали, хоч один раз запитали: "Звідкіля ви?”—в комарів?).
В центрі Харкова гуділи в довідковому бюро, що колег двох загубили на майдані, де метро. (Чи один майдан у місті — там їх сто, а може, двісті).
Ну, а в Києві бували? Це само собою ясно — і музеї, і спортзали, і причали, і вокзали,
і нові, й старі квартали знають, вивчили прекрасно. (У столиці не бувати — це ж себе не поважати).
Побували й на Донбасі, у Донецьку в ощадкасі (це львів'янин там зустрів групу львівських комарів). Сумніваюсь, щоб у касі — чи в Криму, чи на Донбасі, рівно ж, як в Золотоноші — зацікавили їх гроші. (Скрізь, де двері відчиняють, комарі туди влітають. Це кажу я так, до слова. Не про це моя розмова).
— Що тут роблять комарі?— я спитала в школярів на вокзалі АВТО-ЛЬВІВ. Засміялись школярі:
— З нами вибрались у звичну у мандрівку туристичну
ПІЗНАВАЙ
СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ.
— А сьогодні,— діти в сміх,— веземо додому їх, ми транзитом через Львів повертаємось з столиці
у столицю комарів.
— Ви з Комарно?
— Ми з Комарно! Ми з Комарно, там, де весело і гарно!
— Де ми тільки не бували,— розказали школярі,— скрізь і всюди "Ми з Комарно” нам співали комарі.
Нині в черзі з комарами ми стояли за квитками, щоб поїхати туди, де і весело і гарно, у Комарно — а куди ж!
|