ВІРА ВОВК (СЕЛЯНСЬКА)
БАЛЯДА ПРО МАСКУ НА КАРНАВАЛ
Я вишиваю щоночі
Маску на карнавал,
В намистину тепло кладу
Покірне своє зусилля,
Пальцевих пучок дитя,
Щоб тільки раз у житті
Захлиснутися щастям,
Щоб по місяць дзвеніли
Мої браслети й серги,
Коли я своїми клубами
Розсуватиму довгі будинки
Тісних бульварів,
Щоб у розжарених жилах
Шаліла музика.
Тьмарити пам'ять коханцям.
Хай потім скотиться сонце
В бездонну могилу,
І черви хай точать його обличчя!
Мені байдуже!
Раз, тільки раз
Випити весь океан
І танцювати на бубнах
Під ворожбою сузір!
Зболілими пучками
Нанизувала намистини
Щороку. Довгі роки.
Надходив піст, довшали ночі.
Вона ж колихала
В пісному серці
Свій карнавал.
Раз перевершити місяць!
Над вулицями зійти,
Як сходить полярне світло,
Чудом розквітнути в місті!
Перше — пошесть прийшла,
Потім її карнавал.
Вона не була вже
Така молода.
Половіло волосся.
Донизавши маску з надій,
Так тихо зійшла з горба.
Як чудотворна ікона.
Вулиці аж кишіли:
По пошесті в місті
Мерці танцювали з живими,
Але ніхто не угледів
Маски з чорних намистин,
Ніхто й не оглянувся
На дивного янгола в довгій сорочці
З плямами крашених щік.
Дехто думав: то смерть,
Утікаймо від неї!
Інший: пошесть прийшла,
Хай дотанцює, як хоче!
Брук холоднів,
Кроки розбитими кахлями
Падали в ніч,
Місяць померк,
Утома бралась до костей,
Не було за чим страждати,
Життя стало раптом неважне:
Лялька шматяна,
Маска з намистин.
Над урвищем віяла пальма.
|