МИКОЛА ВОРОНИЙ FINALE
Шість літ щодня надіятись і ждати, Шість літ в огні горіть і не згорать, Удари стріл з руки коханої приймати І все прощать!..
Свій біль тяжкий я переміг любов'ю, Для неї всі образи переміг, І виспівав тебе, омивши серце кров'ю, Потоком сліз.
Зорій же ти, мій образе пречистий! В тобі я власну мрію покохав... Благословен той час великий, урочистий, Як ти повстав!
І ось тепер всім страдникам нещасним В своїх піснях я образ той несу: Відбити в душах їх сіянням чистим, ясним Його красу.
1910
|