МИКОЛА ВОРОНИЙ КРАЮ МІЙ РІДНИЙ!...
Краю мій рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як тільки долю твою нагадаю, - Горе моє!
Люду мій бідний, окрадений люду!
Що у твоїх я побачив очах,
То вже й до віку свого не забуду,
Де б я не був, всюду бачити буду –
Голод і жах!
|