МИКОЛА ВОРОНИЙ
НА СКЕЛІ
Я стою на гострій скелі,
Мов маяк в одкритім морі.
Зір мій губиться в просторі,
Що прославсь до неба стелі.
Ясне сонячне проміння
Золотим дощем спадає,
Ухо ледве зачуває
Плескіт хвилі об каміння.
Синє море піді мною.
Наді мною — сонце красне;
Небо чисте, небо ясне
Усміхається весною.
В серці любе почування
Пишним цвітом розцвітає,
І душа моя співає
Гімн щасливого кохання.
|