МИКОЛА ВОРОНИЙ ПАЛІМПСЕСТ
Коли в монастирях був папірусу брак, Ченці з рукопису старе письмо змивали, Щоб написати знов тропар або кондак, І палімпсестом той рукопис називали. Та диво! час минав — і з творів Іоанна Виразно виступав знов твір Арістофана.
Кохана! Це душа моя — той палімпсест. — Три роки вже тому, твій образ чарівливий, І усміх лагідний, і голос твій, і жест — В душі я записав, зворушений, щасливий... І хоч виводив час на ній своє писання, Твій образ знов постав і з ним моє кохання!
|