Стислий виклад твору
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ.
ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ
МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ
Сеньйорито акаціє, добрий вечір
* * *
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче
І солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости,
І сказав я — ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь...
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір..
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я...
Коментар
Алегоричну, незвичну картину змальовує автор у поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...». Очевидно, ліричний герой зустрів свої давно забуте кохання. Кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь який вік.
|