МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ
Ще під інеєм човен лежав без весла
Ще під інеєм човен лежав без весла,
Ще не скреснув мороз, далина не воскресла -
З того боку снігів задиміла весна,
Білим димом снігів засиніло за Десну.
Я тебе обнімав, говорив, цілував,
Цілував, говорив, обнімав - обнімаю,
Говорю і цілую - сльозою вже став
З того боку снігів, цього боку немає...
Не минайся мені. Я вже прошу судьбу.
Я вже прошу судьбу - могікан з могіканів,
Я вже човен в снігах. Я в сніги вже гребу.
Лиш Десна молода... молодесенький Канів...
|