МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Ще під інеєм човен лежав без весла Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла — З того боку снігів задиміла весна, Білим димом снігів засиніло за Десну.
Я тебе обнімав, говорив, цілував, Цілував, говорив, обнімав — обнімаю, Говорю і цілую — сльозою вже став З того боку снігів, цього боку немає…
Не минайся мені. Я вже прошу судьбу. Я вже прошу судьбу — могікан з могіканів — Я вже човен в снігах. Я в сніги вже гребу. Лиш Десна молода… молодесенький Канів…
|