ВІРА ВОВК (СЕЛЯНСЬКА)
Св. Єлисавета
Чи ти та свята, що роздає троянди
Убогим, для кожного по одній?
— Мені дала найкращу і — пройшла,
Бо стільки рук простяглось за тобою,
Стільки долонь доторкалось рубців твоєї одежі;
Ти йшла і роздавала, а я остався, і мені стало
холодно.
Ти є та ікона на перехресті,
Яку я любив дитиною, бо вона усміхалася,
Як я поганяв свої вівці на пашу,
— До мене і до інших однаково привітна,
Як сонце і роси, що добрі зі звичаю.
Але тепер підрядні речі відчувають
Твій теплий дотик, і твій темний голос
Наповнив твою келію і змінив її в каплицю,
А коло мене лиш твоя блакитна троянда
Похилила голівку і зів'яла на зорінні.
Що мені з байдужих зір, що зазирають крізь вікна?
Пощо мені весни гостинці в долонях вітру?
Чому не можу простягнути руки за долею твоєю,
Як за трояндою?
|