ВІРА ВОВК (СЕЛЯНСЬКА)
УБОГИЙ КВІТНИК
Смеркає троянда, коли
Запалиться під тином будяк
Фіялковим вогнем.
І дерен, що тільки ловить
Гонених сарн, приніс
Терпко-солодкий тягар.
Розхідник, опришок гір,
Вже виткав скелистий плай
У крайки гадючий мотив.
Кульбаба, левад Магдалина,
(Їй вітер розносить насіння)
Простерла в долині габу.
А хто в жебрака перехресть,
Лопуха, простерту долоню
Поклав росу, наче ртуть?
Ніхто не знає, чому
Посіяні тайні скарби
В убогому квітнику.
|