» Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
В разделе материалов: 25 Показано материалов: 11-20 |
Страницы: « 1 2 3 » |
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією.
Складне речення поділяється на:
складне речення |
1.
2.
3. |
|
1. сполучникове може бути: |
|
- складносурядне:
- з розділовими сполучниками сурядності;
- єднальними сполучниками сурядності;
- протиставними сполучниками сурядності;
- складнопідрядне:
- підрядне означальне;
- підрядно зв'ясувальне;
- підрядно обставинне:
підрядне місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові;
- складнопідрядне з кількома підрядними:
з послідовною підрядністю, з паралельною підрядністю, з однорідною підрядністю, з комбінованою підрядністю
|
2. безсполучникове може бути: |
|
|
3. складна синтаксична конструкція може бути: |
|
|
СПОЛУЧНИКОВЕ, БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ І СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ЗВ'ЯЗКУ
За видами поєднання своїх частин складні речення поділяються на:
У сполучниковому складному реченні всі частини речення поєднуються за допомогою сполучника або сполучникових слів.
У бесполучниковому- частини речення поєднані за допомогою інтонації.
У складній синтаксичній
конструкції (складному реченні з різними видами зв'язку), частини
речення поєднуються як за допомогою сполучника, так і за допомогою
інтонації.
СКЛАДНОСУРЯДНІ І СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ
За характером граматичного зв'язку між частинами складні речення поділяються на:
|
ОДНОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Односкладні речення- це речення з одним головним членом. Односкладні речення поділяються на дієслівні і іменні:
В дієслівних односкладних реченнях головний член виражається дієсловом і має ознаки присудка.
До цієї групи належать означено- особові, неозначено- особові, узагальнено- особові та безособові речення.
В іменних односкладних реченнях головний член виражається іменником і має ознаки підмета.
До іменних належать називні речення.
Означено- особові речення-
це речення, в яких головний член виражає дію, що виконується чи буде
виконуватися певною визначеною особою (чи особами). Головним членом у
таких реченнях виступає дієслово у формі 1-ої чи 2-ої особи однини чи
множини дійсного або наказового способу (Йду, йду, і ніяк не дійду).
Неозначено-особові речення- це речення, в яких головний член виражає дію, що стосується невизначеного кола осіб: За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм (Т.Шевченко).
Роль головного члена в
таких реченнях виконує дієслово у формі 3-ої особи множини теперішнього і
майбутнього часу або у формі множини минулого часу.
Узагальнено-особові
речення- це речення, в яких дійова особа мислиться узагальнено, тобто
головний член виражає дію, яка стосується однаковою мірою будь- якої
особи (Вік живи- вік вчись).
Головним членом в
узагальнено- особових реченнях найчастіше виступає дієслово у формі 2-ої
особи однини чи множини, рідше- в інших особах.
Безособові речення- це речення, в яких головний член виражає процес або стан; дійова особа при цьому взагалі не передбачена.
Головний член у безособовому реченні може бути виражений:
Називні (номінативні) речення- це речення, в яких стверджується існування якихось предметів чи явищ (Вечір. Пасовисько. Вогонь.).
Головний член у номінативних реченнях виражений іменником у називному відмінку однини чи множини.
НЕПОВНЕ РЕЧЕННЯ
Неповні речення- це
речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури
членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.
Напр.:
Друге речення з наведеного
приклада односкладне (означено-особове) неповне, тому що пропущено
додаток, який легко встановити з попереднього речення: заспівай свою пісню.
Часто на місці пропущеного члена в неповному реченні ставиться тире: А в небі - райдуга.
УСКЛАДНЕНІ РЕЧЕННЯ
До ускладнених речень належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами.
|
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
До другорядних членів речення належать означення, додатки і обставини.
ОЗНАЧЕННЯ
Означення- це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох?
Означення можуть бути узгоджені і неузгоджені.
Узгоджене означення уподібнюється до означуваного члена речення у відмінку, числі і роді (для однини):
Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання.
Неузгоджені означення можуть бути виражені:
Одним із різновидів означення є прикладка.
Прикладка- це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву (Програма "Здоров'я" давно вже виходить на нашому телебаченні).
ДОДАТОК
Додаток- це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків (Я збираю гриби).
Додатки бувають прямі і непрямі.
Прямий додаток залежить від перехідного дієслова і вживається в формі знахідного відмінка без прийменника (Хлопчина зірвав яблуко).
Рідше прямий додаток може бути виражений родовим відмінком при запереченні або коли дія переходить лише на частину предмета (Не присувай соломи до вогню).
Непрямий додаток- це іменник, вжитий у формах інших (А більше за все Микола боявся спокуси).
ОБСТАВИНА
Обставина- другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії.
Обставини можуть виражатися
прислівниками, дієприслівнками, інфінітивом, приймениково- відмінковими
формами іменника чи займенника: Веселкою моя надія грала (Леся Українка).
За значенням обставини поділяються на такі групи:
- обставини мети, які вказують на мету дії і відповідають на питання з якою метою? для кого? (Це тобі на щастя);
- обставини часу, які вказують на час дії, її тривалість і відповідають на питання коли? доки? з якого часу? як довго? (Колись я вже тут був);
- обставини способу дії, які означають якість дії або вказують на спосіб здійснення дії і відповідають на питання як? яким способом? (Вони сиділи поруч);
- обставини місця, які вказують на місце дії, напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? (Мало не впав у безодню);
- обставини причини, які вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (Від думки про це йому перехопило подих);
- обставини умови, що вказують на умову, за якою відбувається дія і відповідають на питання за якої умови? (При наявності запрошень займайте місця);
- обставини з допустовим значенням, що вказують на умову, всупереч якої відбувається дія і віддповідають на питання незважаючи на що? наперекір чому? (Він це зробив наперекір всьому).
|
Граматичною основою речення є підмет та присудок.
ПІДМЕТ
Підмет- головний
граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет (чи
особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що?
За способом вираження підмети поділяються на прості і складені.
Простий підмет найчастіше
буває виражений іменником або займенником у називному відмінку, хоча
може виражатися й іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника: Керівник сьогодні просто зобов'язаний займатися економікою.
Простий підмет може бути виражений неозначеною формою дієслова: Вивчитися- ось моя мрія.
Складений підмет може бути виражений:
ПРИСУДОК
Присудок- головний член двоскладного речення, який характерізує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?
Присудок буває простий і складений.
Простий присудок виражений дієсловом, яке поєднує в собі граматичне і лексичне значення: Петро відчинив двері.
До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).
Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі).
Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне- в допоміжній.
Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова- зв'язки, яке стоїть в особовій формі і інфінітива (Він бажав піти разом з нею).
Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова- зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Городецький прикрасив Київ унікальними спорудами).
Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово- зв'язку. Тире ставиться:
|
ВИГУК
Вигук - це службова частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини (о! гей! ой!).
Це незмінювані слова, які
не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук
набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке
змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та) гав виступає як присудок).
Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення ("Охо-хо…"- позітхнув батько).
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ВИГУКА
У реченні вигуки
синтаксично не пов'язуються з іншими словами ті не є членами речення.
Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або є вставним
компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі
обов'язково виділяється розділовими знаками (Вибачте, котра година?; Ой, що тут вібувається?).
Якщо вигук набуває у реченні значення іменника, він може виступити у ролі підмета чи додатка (підмет: Саме ось це ой, що він промовляв раз за разом, і привело мене сюди; присудок: А він мені все ой та ой).
Звуконаслідувальні слова в реченні найчастіше вживаються як пряма мова ("Кап-кап"- почулося за вікном).
РОЗРЯДИ ВИГУКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Вигуки розділяються на такі групи:
ЕМОЦІЙНІ, СПОНУКАЛЬНІ, ЕТИКЕТУ І ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНІ ВИГУКИ
За значенням вигуки поділяються на чотири розряди:
Емоційні вигуки виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача (О, подивись, як тут цікаво!).
Спонукальні (вигуки волевиявлення) виражають наказ, спонукання до дії (Киць- киць, моя кішечка; Гей, всі до мене!).
Вигуки етикету (що є
словами ввічливості) виражають привітання, прохання, подяку, побажання,
сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів (добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре!).
Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).
ПЕРВИНHІ І ПОХІДНІ ВИГУКИ
За походженням вигуки поділяються на первинні і похідні, структура яких збігається з формами повнозначних слів (рятуйте! жах! бувай!):
До похідних належать також вигукові фразеологізми (от тобі і маєш! матінко моя рідна! боронь боже!)
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ВИГУКІВ
Вигук- незмінюване слово.
МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ВИГУКІВ
- Запишіть слово. Визначте частину мови слова, її форму.
- Визначте розряд за значенням: вигук емоційний, волевиявлення, мовного етикету чи звуконаслідувальне слово.
- Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).
Вигук |
Просмотров: 591 |
Добавил: drakor |
Дата: 21.03.2011
|
|
|
|