Моя ж душа — як струна тая
Моя ж душа — як струна тая, Багата на всілякі тони, На ній і коломийка грає, І похоронні дзвонять дзвони.
Мені байдужні всі правила, Всі штучні строфи, ритми, рими,
Всі поетичні мотовила, Покриті пасмами скрутними.
Я пишу те, що чую, бачу, Що в серце або в мозок впало, Часом сміюсь, часом заплачу, Сміху немного, сліз — немало.
Напишу — от і легше стане, Немов тягар скотився з груди:
А як що вдасться непогане, То прочитайте, добрі люди!
|