ВАЛЕНТИН БИЧКО
ПІСЕНЬКА
У хаті, що, як писанка,
Ясніє край села,
Живе дівчатко-пісенька —
Школярочка мала.
...І квіточка розтулиться,
Й сопілка десь загра,
Коли вона на вулицю
Виходить із двора.
Така на ній білісінька
Сорочечка нова...
Іде дівчатко-пісенька,
І все у ній співа.
І ніжки, наче дзвоники,
Лиш бренькають в траві.
Підспівують їм коники —
Музики лугові.
І руки аж висвистують
В повітрі — ой меткі!
Їм вторять над сріблистою
Над гречкою бджілки.
А як заллється піснею —
Із голосу її
В саду порою пізньою
Співають солов'ї.
Таке ж трудешне вродиться!
Чи в класі, чи в жнива
Усе у неї робиться —
Аж грає, аж співа...
От сяде шить під сливою
В садочку у тіні:
Що іволга виспівує —
Оте й на полотні...
А на рукавах вишивка —
Весняних квітів хор.
І де вона їх вишука,
Ті квіти на узор...
Ще ж в неї діла — світе мій!
Нерання вже пора.
Он треба посуд мити їй,
Зібралося — гора!
Води черпнула мискою
І — дінь-ділінь-делень...
Ого вже як виблискує!..
А ще великий день!
Йде з подружками Пісенька
Збирати колоски.
Важкі вони — чистісінько
Намистечка разки.
Торкни лиш колос колосом
І враз з кінця в кінець
Лунким, дзвінчастим голосом
Озветься вітерець...
Лиш тільки пройде Пісенька
Ні колосу ніде...
А сонце іще високо...
А подружки! Ви де?
...Прийшла і осінь. Дівчина
Вже ходить в старший клас.
Усе у неї вивчено,
Що задано, — якраз!
Учитель кличе Пісеньку
До дошки, і вона
Біжить, гойднувши кісоньку,
Рухлива і ставна.
Лиш стрічечку-зав'язочку
Торкне — чи не спада? —
Й задачу, наче казочку
Якусь, розповіла.
Розказує, розказує,
А потім тільки раз —
Як вузлик той розв'язує,
Аж примовкає клас.
...У хаті, що, як писанка,
Ясніє край села,
Живе дівчатко-пісенька —
Школярочка мала.
Усе у неї робиться —
Аж грає, аж співа...
У праці пісня родиться —
Це правильні слова!
|