Додаткова біографія
Народився Борис Микитович 1931 року в селі Лози Збаразького району.
Навчався на філологічному факультеті Кременецького педагогічного
інституту. Згодом його було вигнано звідти за складання пародій на
керівництво вузу. Продовживши навчання в Полтавському педінституті,
Харчук вступає на Вищі московські літературні курси. Деякий час працює
на журналістській ниві.
За три десятиліття письменницької праці на полицю стала бібліотека
томів з його іменем: романів «Волинь» (у чотирьох томах, 1959-1965),
«Майдан» (1970), «Хліб насущний» (1976), «Кревняки» (1984), повістей і
оповідань «Йосип з гроша здачі» (1957), «З роздоріжжя» (1958), «Станція
«Настуся» (1965), «Закам'янілий вогонь» (1966), «Зазимки і весни»
(1967), «Неслава» (1968), «Горохове чудо» (1969), «Помста» (1970),
«Материнська любов» (1972), «Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981),
«Облава» (1981), «Подорож до зубра» (1986).
А ще твори, які не могли з'явитися за життя автора і лише тепер
приходять до нас: роман «Межі і безмежжя» (написаний 1966р.), повісті
«Українські ночі» (1985) та «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач
ненародженої душі» (1980-ті роки), оповідання й новели.
Твори Бориса Харчука перекладені багатьма мовами світу, у тому
числі російською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською,
іспанською та німецькою.
Помер Борис Микитович Харчук 16 січня 1988 року у Ризі. Похований у Києві.