Стислий виклад твору
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ
ЛІТЕРАТУРА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДО 1939 Р.)
БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ
Автопортрет
«Я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені».
«Я — закоханий в житті поганин».
З першої книжки «Привітання життя»
Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
невже ж тобою не п'яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Коментар
Ліричний
герой вірша Б.-І. Антонича «Автопортрет» — як дитина, що відкриває для
себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. У нього клени
чомусь червоні і срібні, а під ними гуляють, \як дітлахи, взявшись за
руки, «весна і вітер». З іншого боку — він не дитина, а поет, поганин,
що поклоняється Сонцю, Вітру, Блискавиці, Зеленому Дереву. І цей вірш —
відображення його душі, закоханої у красу, справді «автопортрет».
Вишні
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з Євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
Коментар
Співець природи, Б.-І. Антонич не відділяє себе від неї, із
хлоп'ячою бешкетливістю та задерикуватістю веде свій родовід від хруща. А
вишні в нього асоціюються із Шевченком і його неперевершеним «Садком
вишневим коло хати...». Поезія «Вишні» виказує глибоку любов автора до
свого рідного краю, де дорога йому кожна комашка й квіткова пелюсточка.
Тому він називає свою батьківщину не інакше, як «моя країно зоряна,
біблійна й пишна».