ВІРА АРТАМОНОВА
ЧЕКАННЯ
Річку згадую, схили,
Твої кучері русі.
Слово рідне та миле
В тихій хаті, на лузі.
Сонцем білена хата,
Ще й барвінок пригожий...
Все чекаю солдата
І забути не можу.
Йдуть роки. Та не вірю я,
Що той хміль перевився,
Линуть птиці із вирію,
А солдат - забарився.