Стислий виклад твору
БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ
На шляху
Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.
Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць в кручу,
мов у кишеню гріш старий.
Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Коментар
Богдан-Ігop
Антонич — майстер незвичайних порівнянь та асоціацій. Ранок у нього —
«обсмалений і молодий», «як циганя». День ховає місяць у кручу, «мов у
кишеню гріш старий». Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч
відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день,
хлопчина молодий «із сонцем на плечах». Ми легко уявляємо собі і ту
дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія
кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй
долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля
така красива, і життя таке прекрасне.